Articles Comments

UC Family Magazine » Uncategorized » ЛЯЛЬКОВА УКРАЇНА

ЛЯЛЬКОВА УКРАЇНА

Пригадую, як понад 10 років тому в Україні був бум на ляльку Барбі. Дівчинка, котра мала таку ляльку, вважалася, як кажуть, крутою. На жаль, в українців є такий недолік, що вони постійно женуться за чужими цяцьками, не помічаючи, що мають своє, набагато краще, до того ж передане нашими предками як неоціненний дар. І навіть не варто щось особливо видумувати, бо все найкраще створено до нас. Наше завдання – на основі народних витоків додавати щось своє, не відходячи від традицій.  

Але виглядає так, що колись славнозвісна і популярна в усьому світі Барбі тепер має велику конкуренцію. Принаймні, в Україні. Ні своїм значенням, ні красою вона не дотягує до українських ляльок – мотанок, котрі були створені нашими пращурами кілька тисяч років тому і передалися нам у первинному вигляді. Як і писанкарство, так і лялькарство останніх 70 років було зведено нанівець. Боялися наші окупанти цього виду мистецтва, бо в ньому закладено код нації. Якщо писанкарство стали відроджувати на початку 1990 – х, то лялькарство почало активно відроджуватись якихось 10 років тому.

Ляльковий фестиваль відроджує лялькарство в Україні

Ще донедавна я не надавав особливого значення лялькам – мотанкам, яких де – не – де доводилося бачити, аж поки не відвідав етно – фестиваль “Ляльковий світ” і докладніше дізнався про цю прогалину в нашому мистецтві.

Фестиваль “Ляльковий світ”, уже вчетверте, проходив з 10 по 20 травня у Львівському Палаці Мистецтв. Фестиваль став для Львова традиційним. З кожним роком він розширює географічні межі, залучає нових авторів. Цьогорічний фестиваль зібрав кілька сотень ляльок, які виставили понад 60 майстрів з усієї України. Тут можна було побачити давню українську мотанку, текстильну ляльку, солом’яну мотанку та сучасну ляльку в авторських інтерпретаціях.

Щодня на фестивалі проходили майстер – класи з виготовлення мотанок, на яких народжувалися нові майстри – лялькарі.

“Коли ми зробили перший фестиваль, то навіть не сподівалися, що він викличе таке зацікавлення, – ділиться враженнями голова громадської організації “Інформаційно – мистецький центр 365”, співорганізатор, доктор мистецтвознавства Орест Голубець. Здавалося б, пройшло 20 років і всі національні пріоритети мали б бути встановлені, та насправді ми переживаємо дуже непростий період і саме цей фестиваль був сприйнятий як своєрідний елемент утвердження знов же таки нашої національної приналежності та етнокоду”.

Ініціатор фестивалю – мистецтвознавець Ірина Сорокіна. Вона ж голова організації “Ляльковий світ”, котра свого часу відбрунькувалася від організації “Інформаційно – мистецький центр 365”. “Фестиваль “Ляльковий світ” – перший в Україні фестиваль авторських ляльок, – говорить пані Ірина. Він був започаткований восени 2009 р. Фестиваль проходить 10 днів у форматі відкритої виставки без присутності авторів. Число учасників постійно збільшується”.

– Що Вас спонукало створити ляльковий фестиваль, – запитую в І. Сорокіної?

– Все почалося з мого зацікавлення ведмедиками “Тедді”. Я писала для журналу статтю про тварин у мистецтві і дійшла до такогофеномену, що така іграшка як ведмедик і ніби не лялька, і не машинка. Нею бавляться як хлопчики, так і дівчатка. І коли заглибилася в історію цієї іграшки, то дізналася багато цікавого. Виявилося, що існує цілий рух теддистів. В процесі підготовки статті з’явилося багато знайомих і таким чином виникла ідея першого фестивалю.

Історія ляльки мотанки та її функція

Лялька – мотанка – це найдавніша іграшка людства. Вона зависає концептуально між скульптурою, декоративно – ужитковим мистецтвом і забавкою. Українці, одні з небагатьох народів світу, донесли до наших днів цей витвір мистецтва. З давніх – давен і дотепер лялька – мотанка виконувала в житті українців багато функцій, в тому числі ритуальних. Вона була не лише іграшкою, а й оберегом дому, мала магічне значення. Її вважали посередником між живими і тими, кого вже немає або хто повинен народитися. Таку ляльку клали до колиски, перш ніж покласти туди немовля. Вважалося, що вона очищає ліжечко від злих духів та оберігає сон і здоров’я немовлят. Лялька – мотанка оберігала домашнє вогнище та достаток у сім’ї. Вона була оберегом людини протягом усього життя. До середини такої ляльки вкладали монети, зерно, шерсть (для збереження домашнього тепла і достатку). Була лялька – годувальниця. Її робили дівчата в період повноліття для того, щоб вдало вийти заміж, продовжити рід, народжувати дітей. Лялька – наречена захищала дівчат від пристріту, привертала гарного жениха. До Вербної неділі і Великодня була лялька – голубка, яку виготовляли з червоної тканини. Така лялька символізувала відродження. Вона була подарунком до Великодня. А подарунком до Різдва була лялька – Ангел. Ляльку – зернинку дарували з побажанням великого урожаю.

Ляльки були буденні і святкові. Буденними ляльками діти бавились кожен день, мами намотували їх нашвидкоруч з клаптиків тканин, що знаходили в хаті. Руки в такої ляльки були не завжди, а якщо були, то символічні і короткі. Святкові ляльки – мотанки були чепурними і гарними: вони мали вінок зі стрічками на голові або корону, елементи вишивки на “одязі”, багато намотаних спідниць з дорогої тканини. Називались такі ляльки “Боярині” або “Дружки”.

Українська лялька часто виконувала роль лікаря. Якщо в сім’ї хворіла дитина, то їй робили спеціальну ляльку – мотанку, яку змотували з тієї трави, яка допоможе при хворобі. Така ляльку була забавкою для дитини і давала цілющий ефект. Лікувала лялька навіть дорослих. Після усіх лікувальних процедур ляльку спалювали, аби разом з нею згоріли всі недуги.

Секрети виготовлення ляльок передавалися від матері до дочки. Якщо в хаті була незаміжня дівчина, у вікно виставляли мотанку з косами.

Тяжко визначити, коли на теренах України з’явилася перша лялька – мотанка. Багато джерел сходяться на тому, що це було 7 тисяч років тому. Зародилося це мистецтво в Середній Наддніпрянщині, зокрема на Київщині. Пройшли тисячоліття, а українська лялька популярна досі. І цікаво те, що за такий довгий період вона має такий вигляд, який був тисячі років тому, коли її вперше створили наші предки.

Лялька – мотанка — оберіг дому

В українських родинах лялька – мотанка була оберегом, символом мудрості, берегинею роду, символом матері – прародительниці. Мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок тканини, прив’язувала паличку і давала як іграшку. Виготовляючи ляльку, жінки вкладали у неї свою енергію, побажання і добрі наміри. Ляльку – мотанку мати передавала доньці, коли віддавала заміж, а донька – своїй дитині. Цей процес зв’язував увесь рід.

Наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та ненародженими і тому дівчині, котра виходила заміж, разом з рушниками і сорочками, в скриню до приданого клали ляльку. Виготовляли її як наречену. До пари мотали також нареченого. Після весілля молода пара бавилася тими ляльками, бо вірили, що це прискорить народження дитини.

Ляльку, як оберіг, ставили на покуті зі сторони сходу сонця, над ліжечком дітей і над дверима.

В ляльку – мотанку українці вкладали різні побажання, наділяли різними символічними значеннями: на щасливу долю, сприяння
потаємним бажанням, гармонії людини з природою, на успіх і здоров’я, на добро і злагоду. Нею прикликали дощ. Тобто це була своєрідна пожертва богам, котра заміняла собою живу істоту.

Всіх дивує, а багатьох навіть лякає те, що у ляльок – мотанок, замість обличчя, намотаний хрест. Це не випадково, адже вона виникла не як іграшка, а як сакральна річ. Є різні пояснення цьому феномену і всі вони мають глибокий зміст. Хрест вважається символом життя, тому обличчя намотували саме ним. Наші пращури вірили, що через очі в ляльку може вселитися душа дитини або іншої людини. Також вважалося, що хрест замість обличчя означав переплетення стосунків чоловіка та жінки. Голова ляльки символізувала сонце, а нитки, намотані хрестом, веселку. Також наші предки вважали, що сакральна істота з хрестом замість обличчя символізує гармонію вертикалі (духовності) і горизонталі (земного розвитку людини). Слід також пам’ятати, що хрест  — солярний знак, тому лялька з таким обличчям несе в собі сонячну енергетику.

Процес
народження ляльки – мотанки

Наші предки надавали великого значення виготовленню ляльок. Намотували по спіралі, за годинниковою стрілкою тобто за сонцем. Головою ляльки можуть бути як намотані шматки тканини, що є символом плинності життя та руху, так і горішок, що є символом мудрості. Традиційна лялька – мотанка завжди мала одяг. Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю, сорочка – три часи: минулий, теперішній і майбутній, головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок з небом. Нитки до обличчя підбирали так, аби вони гармоніювали з основним
колоритом вбрання ляльки.

Лялька – мотанка створюється дуже швидко.


Намотується простенька лялечка приблизно півгодини, а вже потім можна “безкінечно” довершувати її образ вишуканою зачіскою, намистом, прикрашати одяг. Якраз на етапі створення лялька має свій характер і підказує, яку вона хоче спідничку, хустину чи капелюшок.

Оскільки лялька – мотанка символізує долю людини, тому на ній не повинно бути вузликів, бо “вузол” утвориться на долі. Проте інші майстрині вважають, що коли зав’язати вузлик і загадати бажання, то воно обов’язково збудеться.  Також ляльку – мотанку не можна шити, проколювати голкою чи шпилькою. Ні в якому разі не можна нічого пришивати до неї.

Ляльку – мотанку виготовляли з усього, що було під руками, а це переважно клаптики старих вишитих сорочок, старий одяг матусь і бабусь. З огляду на це українська лялька набула регіональних ознак. Така лялька
оспівана в піснях, обласкана в казках. Часто виготовляли ляльок із соломи.

Навіть зараз лялька – мотанка є своєрідним символом України, проявом нашої багатогранної культури і яскравим мистецьким витвором, в який закладена любов і добрі наміри.

Тішить те, що по всій Україні є багато майстрів з виготовлення ляльки – мотанки. Перебуваючи на фестивалі, я поспілкувався з кількома майстринями -лялькарками – як з досвідченими, так і з початківцями. Приємно було зауважити, як у них радісно світилися очі, коли розповідали про
своє захоплення. 

Ляльковий світ пані Тані

Львівська лялькарка Тетяна Фурґала зробила свою першу ляльку рік тому. Спонукала її до цього благочинність. Вона, як психолог, співпрацює з одним сиротинцем на Львівщині, де перебувають діти з вадами розвитку. Щоб задіяти дітей, постійно шукає різні види діяльності. Маючи творчі задатки, пригадала, що її давно цікавила лялька – мотанка. Навчилася сама. Після того мотанка стала для неї невід’ємною частиною. “З самого малечку любила творити щось своїми руками, ділиться враженнями пані Тетяна. Я і малювала, і вишивала, і плела з ниток макраме, і в’язала. Вишивати мене навчила бабуся. Все решта навчилась робити сама. Мої ляльки велика втіха для мене. Коли дуже тяжко на душі, коли настрій пригнічений береш шматки тканини, мотаєш ляльку і твої нерозв’язані проблеми змотуються”.

Родзинкою у ляльковій творчості пані Тетяни є кавова лялька, яка називається князівна “Софія кавова”. У ній застосовані елементи кави. Щодо планів, то пані Тетяна мріє зробити ляльки в строях всієї України.

Тетяна Фургала пишається тим, що на 4 фестивалі виставили свої прекрасні, оригінальні роботи дві її учениці Ірина Бердаль – Шевчик та Людмила Мацко.

Маленька “лялькова” cім’я: Тетяна, Людмила і я

Ірина Бердаль – Шевчик, майстриня з виплітання писанок бісером, захопилася лялькарством рік тому. За яку б роботу Ірина не взялася, усе в неї виходить.

“Лялька – мотанка в моєму житті з’явилася недавно. Першу мотанку тримала в руках у червні 2011 р., яку мені подарувала Тетяна Фургала на відкритті моєї виставки в Дрогобичі. А наступну я “заробила” на свій ювілейний день народження. Після цього зрозуміла, що час попробувати і самій створити таке диво… І так склалося, що саме Т. Фургала стала моєю вчителькою, яка допомогла скласти давно продумані елементи в завершену матрицю. І так, першу ляльку – мотанку я зробила в лютому 2012 року. Результат перевершив очікування. Наступні не заставили себе довго чекати. Мої ляльки – мотанки – це панночки. Всі мають розкішні коси, в які вплетені особливі квіти з бісеру. Важливу роль відіграло моє захоплення бісероплетінням, тому всі панночки мають ґердани та пояси, які доповнюють їх неповторні образи та відрізняють від мотанок інших авторів.

Маю велику надію, що цей напрямок стане одним із головних в моєму мистецькому житті. Коли створюю нові коралі чи писанку, звичайно, отримую задоволення, але тут все по – іншому – тут створюється особистість і відчуття. Маю багато задумів на створення нових дуетів, тріо і більших колекцій.

Наша маленька “лялькова” сім’я – це я, моя кума Мацко Людмила, з якою ми навчились робити мотанки в один день та наша дорога вчителька, яка відкрила цілий Всесвіт в кожній з нас – Тетяна Фурґала.

Хелени від Чистякової Олени

Цікавою родзинкою на 4 – му фестивалі “Ляльковий світ” стали ляльки львівської майстрині Олени Чистякової. Вона представила колекцію ляльок “Мотанка.UA, присвячену Євро – 2012. Ця колекція презентує кольори прапорів збірних команд Данії, Португалії, Німеччини, Нідерландів та Росії.

Лялькарством пані Олена займається 4 роки. До того була бізнесменом, але настала криза і в цей час з’явилося бажання зробити щось для себе. Одна знайома
наштовхнула на лялькарство і відтоді не може відірватися від улюбленого заняття. “З першої миті я почала експериментувати всі засоби, – говорить пані Олена. Почала дивитися всі типи слов’янської ляльки і в кінцевому результаті стала творити своє. Дотримуючись усіх традицій ляльки – мотанки, я виробила свій авторський стиль. Але спочатку дивлюся, для кого ця лялька призначена і відповідно мотаю. В ляльку обов’язково кладу освячені  трави, які освячують на Преображення Господнє, а також зерно, щоб були багатими. Всередині моя лялька –  традиційна, а ззовні уже сучасна. Така лялька дуже добре вписується  в сучасний інтер’єр. Свої ляльки називаю Хеленами.

А що наштовхнуло створити серію ляльок до Євро – 2012?

Я не є уболівальниця, але оскільки таке дійство як Євро зачепило всіх, то вирішила, аби на цій виставці був елемент тієї події, на яку ми чекаємо. Як правило, на свято чекають гостей, тому я відобразила це в тій ляльковій композиції. Але зобразила жінок тих країн, котрі до нас приїдуть. Замість обличчя поставила кольори прапора і національний стрій. До рук прикріпила прапорець тих країн.

Оксанина лялька

Вирізняється авторська лялька уже відомої в Україні і за кордоном майстрині Оксани Смереки. Пані Оксана створює ляльки циклами. І хоч вона традиційна, проте відрізняється від звиклих народних ляльок. Майстриня виготовляє “каркасну мотанку”, поєднавши традиції і новаторство.

“Ляльками я почала займатися два роки тому, будучи травмованою. За 4 місяці зробила колекцію, яка через 5 місяців дебютувала в музеї Івана Гончара. Незадовго після цього мої ляльки були виставлені у Пирогові біля Києва. За два роки я провела 12 персональних виставок – від Луганська до Луцька. Мої ляльки постійно мандрують і це є доказом того,  що я роблю те, що треба”.

Під час виготовлення ляльки я іду від матеріалу: бачу тканину і знаю, що з того буде. Мені подобається везти на кожну виставку щось таке, що можна прив’язати
до то того краю. І так, нещодавно у Луцькому краєзнавчому музеї була моя виставка. Пішла до магазину по біле полотно. Побачила зелену тканину і відразу зрозуміла, що буде цикл “Лісова пісня”. І це добре сприйнялося.

Мої ляльки – примхливі. Основа цих ляльок є однаковою, а потім я починаю їх вбирати. І на саме завершення виплітаю їм намисто (в мене немає ляльки без
намиста), потім виплітаю вінок, чільце чи зав’язую хустку. Каркасна мотанка – динамічна. Вона має певну позу. Вона струнка, тоненька, зграбна, висока. Вона усміхається, танцює, щось висловлює”.

Використані джерела:

http://happylife.lviv.ua/2012/04/motanka/

http://happylife.lviv.ua/2012/05/ethno_ljalka/

 

© Юрій Атаманюк

Photos: ©

ФОТО:

 

  1.  Зліва направо: організатор фестивалю Орест
    Голубець та автор ідеї проекту Ірина Сорокіна. Фото – Ірина Бердаль-Шевчик
  2. Гуцул і гуцулка. Автор – Інна Івасюк
  3. Лялька Веселкова
  4. Козаки. Автор – Шплінгер Анна, Львів
  5. Lalka 5 –
  6. Одяг Гуцульщини
  7. Авторські ляльки Роксоляни Садової. Львів.
  8. Скіфська лялька. Автор – Рома Беспалюк
  9. Тетяна Фурґала біля власних ляльок
  10. Кролі. Ключникова Галина. Львів
  11. Лялькова сім’я. Фото – Ірина Бердаль-Шевчик
  12. Ляльки Євро. Автор-Олена Чистякова
  13. Серія українок. Людмила Павлова.
    Тернопіль.
  14. Три сестри:  “Надія, Віра і Любов”. Автор: Ірина Бердаль-Шевчик .Фото – Ірина Бердаль-Шевчик
  15. Панночка “Анничка”. Автор – Ірина Бердаль-Шевчик. Фото – Ірина Бердаль-Шевчик
  16. ОксанаСмерека біля своїх авторських ляльок
  17. Олена Чистякова біля своїх авторських ляльок
  18. Ляльки Тетяни Фурґали
  19. Ляльки Роксоляни Шимчук
  20. Lalka 20 –
  21. Лялька з мішковини
  22. Ляльки О.Смереки-Малик
  23. Ляльки Марії Зятик
  24. Ляльки Анни Швець. Львів

Written by

Filed under: Uncategorized

4 Responses to "ЛЯЛЬКОВА УКРАЇНА"

  1. Дякую за публікації та фото. Та чи не можна зробити, щоб зображення з моїми роботами не було таким видовженим. Це явний недолік. Як на мене, то вже краще розмістити якесь інше зображення.

    З повагою та найкращими побажаннями,
    Роксоляна Шимчук.

  2. У списку робіт теж не вказано ні назви ні автора (№19).
    Назви можна подивитися на сайті http://www.shymchuk.com.ua, а ім*я автора Вам уже відомо-:))
    З повагою,
    Роксоляна Шимчук.